Двадцять років тому люди, які жили на території під назвою «Українська РСР», висловилися за Державу Україна і за те, щоб називатися Українським Народом. Ми вірили, що тепер почнеться шлях України як суверенної і заможної держави. Ніхто не думав, що шлях буде легким. Але всі вірили, що шлях обрано правильний.
Ми повірили в себе і змусили повірити в нас світ.
За 20 років ми створили державні інститути, написали безліч законів, провели десятки виборів президента, парламенту і місцевих органів влади. Та чи наблизилися ми до своєї мети – справедливої, демократичної, соціальної, економічно розвиненої України, в якій людина є найголовнішою цінністю?
Сьогодні, як і двадцять років тому, Україна опинилася на роздоріжжі. Наша держава назвала себе незалежною, але чи стала вона суверенною?
Нинішня українська влада раз за разом поступається державним суверенітетом. Долю України сьогодні вирішують у Вашингтоні, Брюсселі і Москві, але не в самій Україні.
Складна історія України вчить нас бути згуртованими, стійкими й рішучими.
Ми не маємо більше права дозволити зробити з України чужу провінцію. Ми не можемо дозволити чужинцям оскверняти наші храми, нищити мову й топтатися на могилах наших предків.
Сьогодні всі ми знову повинні сказати: «Україні – бути!»
Офіційний інтернет-портал "Фронту змін"
Комментариев нет:
Отправить комментарий